Підсумки 2019 року щодо розвитку ракетних військ і артилерії ЗС Польщі, розроблення, виробництва, закупівлі та надходження артилерійських систем та боєприпасів.
Оригінальна стаття опублікована на сайті Defence24 (польською мовою). Під час адаптації для Ukrainian Military Pages також використані матеріали ряду інших публікацій Defence24.
Нагадаємо, що раніше ми писали про підсумки 2019 року для української артилерії
Від моменту укладання в 2016 році, двох контрактів на поставку нового озброєння для артилерії, виникла теза – що цей рід польської армії модернізується не лише найшвидше, але і з найбільшою послідовністю, логікою та ефективністю. Мова йде про поставку двох нових артсистем компанією Huta Stalowa Wola SA – 120-мм самохідних автоматичних мінометів M120K Rak на колісному шасі та 155-мм самохідних гаубиць Krab на гусеничному шасі.
Перший контракт, укладений у квітні 2016 року, включав постачання восьми ротних комплектів (Kompanijny Moduł Ogniowy, KMO) Rak, другий, від грудня 2016 року, – чотирьох дивізіонних комплектів (Dywizjonowy Moduł Ogniowy, DMO) Regina, вогневим засобом якого є Krab.
2019 рік став важливим з точки зору постачання та впровадження обох цих артилерійських систем у збройних силах Польщі, причому відразу на кількох рівнях.
Контракт на вісім KMO Rak, був завершений у строк, й останній, восьмий комплект, що складається з восьми машин M120K та чотирьох машин артилерійського управління (AWD), був отриманий польською армією у жовтні 2019 року (12-ю механізованою бригадою в Щецині). Однак перед тим, як поставити озброєння за «квітневим» контрактом 2016-го року, було здійснено кілька заходів, важливих для впровадження цієї артилерійської системи.
По-перше, 13 серпня було укладено контракт з HSW SA на суму 129 млн злотих щодо постачання польській армії протягом 2019-2020 років 24-х автомобілів для перевезення артилерійських боєприпасів, які доповнюють всі вісім комплектів Rak.
Автомобіль для перевезення артилерійських боєприпасів (AWA) базується на вантажівці JELCZ 882.53, оснащується двигуном IVECO потужністю 392 кВт. Має бронекабіну на двох осіб, що забезпечує захист I рівня за STANAG 4568. Може транспортувати та проводити механізоване навантаження та розвантаження 6 спеціальних піддонів із 120-мм мінами.
Крім того, у 2016 році неможливо було укласти договір на всі компоненти ротного комплекту Rak, оскільки після кваліфікаційних випробувань їх існувало лише два – вогнева машина (M120K) та командирська (AWD) на шасі KTO Rosomak 8х8. Інші перебували на різних стадіях розробки, і укладання контрактів на їх постачання відбувалося (відбувається) окремо.
Так, у 2017 році, замовлено та поставлено (дві на роту) машини техпідримки (ремонту озброєння) AWRU на шасі JELCZ 882.53 8х8, які призначені для технічного обслуговування і ремонту артилерійського озброєння та електроніки, доставки комплектуючих і запчастин.
У свою чергу, ще один важливий, і найбільш запізнілий, компонент KMO – машина артилерійської розвідки (AWR), стане до строю останньою – її кваліфікаційні випробування мають бути проведені у 2020 році.
Ще до передачі останнього, восьмого комплекту Rak, 11 жовтня, HSW отримала контракт вартістю 275,5 млн злотих на поставку ще 18 мінометів M120K та 8 машин управління AWD в 2020-2021 рр. Це дасть можливість сформувати ще два ротні комплекти, а два додаткових міномети стануть початком формування навчальної батареї у Навчальному центрі в Торуні.
Наслідком буде, як очікується, укладення на початку 2020 року подальших контрактів на поставку, для двох додаткових ротних комплектів, машин для боєприпасів (AWA), машин техпідтримки (AWRU) та після завершення випробувань, розвідувальних машин (AWR).
Таким чином, до 2021 року може бути реально завершено впровадження у ЗС Польщі ефективного засобу вогневої підтримки на базі 120-мм самохідного автоматичного міномета на колісному шасі. А кількість самохідних 120-мм мінометів досягне 80.
До кінця поставок колісного варіанту, його виробник – HSW SA, буде готовий представити військовим пропозицію встановлення башти цього міномета на гусеничний носій обраний армією. Цей варіант «Рака» – M120G, буде використовуватися у важких бригадах. У даний час асортимент пропозиції включає два варіанти легкого шасі LPG (базується на амфібійному транспортері Opal-II, що є версією МТ-ЛБ) з класичною і гідропневматичною підвіскою. Третім буде шасі на основі рішень, розроблених для нового плаваючого БМП Borsuk, яке в 2020 році має розпочати (і закінчити) кваліфікаційні випробування.
Недоліком минулорічної діяльності, пов’язаної із впровадженням цієї системи ЗС Польщі, є відсутність інформації про початок надходження «цільових» боєприпасів, розроблених та призначених саме для М120. З цієї причини продовжуватиметься використання, принаймні ще деякий час, «перехідних» боєприпасів отриманих у ході модифікації 120-мм мін OФ-843Б, призначених для систем створених понад 70 років тому.
Це не дозволяє повною мірою використовувати можливості сучасного озброєння, яким є «Рак». Серед іншого, замість 10-12 км, він забезпечує дальність 7-8 км, має меншу вогневу потужність тощо. Це одна з парадоксальних ситуацій у польській оборонній промисловості, коли виявляється, що розробка, випробування та виробництво великої кількості вогневих засобів створює менше проблем ніж розроблення боєприпасів для них.
«Великим плюсом» програми модернізації артилерії є безперебійне виконання робіт, пов’язаних з дивізіонними комплектами (DMO) Regina. У 2019 році HSW SA завершила поставку озброєння для першого серійного комплекту, згідно з «грудневим» контрактом 2016-го.
Після 11-го Мазурського артилерійського полку, який з 2012 року став користувачем першого дослідного комплекту Regina, комплект з 24-х 155-мм САУ Krab, 11 командно-командних машин (WD/WDSz), 6 транспортних машин для боєприпасів (WA) та ремонтної машини (WRUE), отримав 5-й Любуський артилерійський полк. Поставки озброєння для окремих батарей (по 8 САУ та супутні машини) здійснювались у березні, червні та жовтні.
Паралельно HSW провела важливі етапи полонізації шасі K9PL/PK9. У новозбудованому цеху, призначеному для їх виготовлення, встановлена та запущена роботизована зварювальна лінія, з рентгенівською камерою та обробним центром із найбільшим, у польській збройовій промисловості, портальним фрезерним верстатом з пересувним столом.
Технологічна лінія була запущена у першій половині 2019 року. Перше шасі Krab, виготовлене на ній, має завершити випробування до 30 березня 2020 року. Шасі, зварені HSW, відкриють шлях до їх систематичного серійного виробництва, що значно збагатить пропозиції польської оборонної промисловості.
Ліцензійний договір, укладений у грудні 2014 року з Samsung Techwin (зараз Hanwha Techwin), дає HSW велику гнучкість у адаптації конструкції шасі для різних застосувань, наприклад, як носія ракетних систем (як було показано на MSPO 2019, у концепції винищувача танків), штурмових мостів, машин технічної допомоги тощо.
Важливим доповненням є договір, укладений 9 грудня із Zakłady Mechaniczne Dezamet Nowa Dęba на поставку 155-мм осколково-фугасних снарядів (ОФС) для САУ Krab. Згідно з контрактом, вартістю 421,5 млн злотих, протягом 2020-2022 років буде поставлено 24 тис снарядів, у тому числі 6000 із донним газогенератором із дальністю стрільби понад 40 км.
Варто нагадати, що попередній контракт на 11 тис снарядів (на основі ліцензії словацької ZVS Holding) виконаний у першій чверті 2019-го. Раніше, у 2014-му, армія замовила 2000 ОФС (в т.ч. 1000 з газогенератором), та у 2016 році 6000 снарядів (з них 2000 з газогенератором).
У контракті на поставку боєприпасів для «Краба» передбачено не лише поставку самих боєприпасів, а й модульних метальних зарядів. Їх виробництво у польській оборонній промисловості досі є одним із «великих мінусів».
Єдиним кроком до вирішення проблеми, що безумовно слід вважати «плюсом», є інформація про заплановані урядом заходи відновлення галузі, що з'явилася наприкінці листопада. Це стане можливим завдяки угоді між Державним казначейством та Polska Grupa Zbrojeniowa SA про рекапіталізацію та інвестиції у виробництво Mesko у Піонках та у Скаржисько-Каменній. Розмір інвестицій складе 436,6 млн злотих, з яких 400 надає Держаказначейство.
План передбачає будівництво на заводі в Піонках сучасних виробничих потужностей для виготовлення порохів та елементів великокаліберних артилерійських боєприпасів, а також збільшення виробничих потужностей, розвиток інфраструктури та розширення бази зберігання. На заводі у Скаржисько-Каменній крім модернізації верстатів, збільшуватимуть виробничу потужність ліній з виробництва малокаліберних боєприпасів, ракет і комплектуючих.
Як ще один плюс минулого року слід розглядати замовлення у вересні партії з 820-ти 122,4-мм ракет Phoenix для РСЗВ WR-40 Langusta, БМ-21 «Град» та RM-70 на 25 млн злотих. Порівняно сучасна ракета із осколково-фугасною бойовою частиною збільшить дальність стрільби з нинішніх 20 км до понад 40 км.
Мінусом є не доведення до логічного фіналу програми модернізації реактивної артилерії шляхом модернізації БМ-21 до стандарту WR-40 «Лангуста». Не прийнято рішення про доповнення реактивних артилерійських підрозділів сучасним та ефективним розвідувальним компонентом, що співпрацює з автоматизованою системою управління вогнем (АСУВ).
Наприкінці листопада Міністерство національної оборони оголосило ... початок аналітичної фази, пов'язаної з вибором та впровадженням нової системи управління вогнем, уніфікованої з тими, що є на озброєнні РВіА. Вона використовуватиме рішення, розроблені для систем «Регіна» та «Рак», а також елементи проекту «Автоматизована система управління та управління вогнем легкої 155-мм гаубиці із кодовою назвою Kryl», що реалізується у Національному центрі досліджень та розробок.
Ще один недолік – відсутність рішень щодо придбання нових засобів розвідки для РВіА. Наразі вони вже оснащені модифікованими АСУВ Topaz та артилерійськими РЛС LIWIEC. Однак насиченість ними недостатня. Придбання додаткових комплектів і радарів може значно підвищити ефективність «Крабів» та реактивних систем «Лангуста».
2019 рік також не приніс прориву щодо підготовки армії до замовлення конкретних видів боєприпасів для цієї артсистеми (наприклад, термобарних, коригованих боєприпасів) та впровадження у виробництво касетних боєприпасів, виробництво яких вже давно у можливостях польської промисловості. Це один з найдешевших і найшвидших способів збільшення артилерійської вогневої потужності, особливо цінний для таких країн, як Польща, де сильна асиметрія бойового потенціалу власної артилерії та потенційного противника.
Перевагою 2019 року є підтвердження того, що центр, пов'язаний з Mesko (компанії Mesko та CRW Telesystem-Mesko), продовжує успішно розробляти високоточні боєприпаси для артилерійських систем калібру 155-мм («Краб») та 120-мм (М120К).
Ще одна перевага – обнадійливі результати роботи над ПТРК Pirat, якій використовує сучасну систему наведення, що відповідає стандартам НАТО і дозволяє атакувати цілі з верхньої півсфери, які підтверджені випробуваннями на полігоні Ліпа. Ефект цих робіт включає швидше стверджувальну, ніж негативну відповідь на часто задавані питання – чи дозволяє потенціал польської промисловості конструювати технічно прогресивні системи ракетної зброї та боєприпаси, які не поступаються рішенням, що використовують найрозвиненіші країни.
Приклади успішних подібних ініціатив можна знайти як в приватному (Warmate), так і в державному (ракети Grom і Piorun) секоторі. Висновки з цих експериментів повинно стати обов'язковими на етапі прийняття рішень щодо закупівлі армією зенітних ракетних систем з дальністю близько 10 км, які конче необхідні польським збройним силам.
Що стосується боєприпасів, слід також зазначити, що під час Конференції з ракетно-артилерійської озброєння, були оголошені успішні результати випробувань польських 155-мм боєприпасів із американськими системами корекції PGK (Precision Guidance Kit). Які проходили у 2018 році на полігоні Юма.
Тривалу невизначеність майбутнього програми легкої 155-мм гаубиці Kryl на колісному шасі безумовно слід вважати мінусом. У 2019 році пройшли чергові етапи «паперології», всі відомості пов’язані з цією фазою роботи мають обмежений доступ, тому можна лише міркувати про те, що реальне, а що ймовірне. Відкладення схвалення цих документів означає затримку введення до ЗС Польщі іншої, легшої та дешевшої артсистеми калібру 155-мм, а також боєприпасів відповідно до стандартів НАТО, з дальністю стрільби 40 км (і більше), які зможе використовувати САУ Krab, а також високоточних ракет.
Плюсом / мінусом 2019 року щодо артилерійських програм стало питання програми далекобійної артилерії. 2019 рік розпочався з вражаючого «похорону Homar'а», оскільки приймались рішення змінити умови придбання ракетної системи з дальністю до 300 км. Після приблизно семи років навчальних, аналітичних, концептуальних та проектних робіт, проведених у польській оборонній промисловості та національних науково-дослідних інститутах, Міністерство національної оборони вирішило, що слід переформатувати замовлення.
Чергову зміну режиму придбання цієї системи (первинна – від розробки до купівлі з адаптацією, згодом – до програми FMS) слід було очікувати через те що «фінансові очікування потенційних підрядників, перевищують кошти, які Міністерство національної оборони виділило для цієї мети, розпочавши програму на початку 2015 року». Нагадаємо, що керівником консорціуму, відповідальним за програму Homar, була HSW SA, але в лютому 2016 року було прийнято рішення, що цю роль візьме на себе Polska Grupa Zbrojeniowa.
Спочатку план технічної модернізації за програмою «Хомар» передбачав придбання трьох дивізіонів, що загалом налічують 56 пускових установок на шасі польського виробництва. Польська промисловість мала забезпечити не тільки транспортні засоби (вантажні автомобілі Jelcz та різні багатоцільові машини, виготовлені завдяки передачі технології від зовнішнього партнера), а й елементи зв’язку та управління вогнем (включаючи систему Topaz). Значна частина компонентів системи повинна була вироблятися в країні за ліцензіями.
Згідно з первинними планами, у режимі FMS Польща мала придбати ракети ATACMS з дальністю близько 300 км, першу партію ракет GMLRS з дальністю 70-85 км та елементи системи управління для всіх ракет.
Зрештою, восени 2018 року було прийнято рішення, і 13 лютого 2019 року це було підтверджено підписанням контракту, що програма Homar буде реалізовуватися в режимі «придбання з полиці», а участь польської промисловості у виконанні контракту буде практично нульовою. За 20 пускових установок M142 HIMARS, оскільки вони вважалися найбільш відповідними вимогам програми Homar, Польща заплатить Lockheed Martin 414 млн дол.
Також надходження на озброєння ЗС Польщі системи HIMARS, вводить нові технічні рішення щодо командування, обміну даними та управління вогнем, які не всі помічають – це стандартна американська система AFATDS (Advanced Field Artillery Tactical Data System), яка несумісна з мобільними та гнучкими системами Topaz польських РВіА.
Американська система використовує зовсім іншу концепцію роботи, ніж відомий «Топаз», крім того вона була розроблена для експлуатації в умовах повного контролю повітряного простору в зоні роботи батареї HIMARS, а тому не враховує коефіцієнт мінімізації небезпек внаслідок відсутності переваги повітря. Тому її рухливість дуже обмежена, особливо якщо мова йде про компоненти дивізіону. Порівняно з системою Topaz, це значний крок назад.
Як бачите, для артилерії 2019 рік був сповнений як «плюсів», так і «мінусів». До перших, безумовно, належить продовження програми Regina, а також велика (не лише в польському масштабі) закупівля основних боєприпасів для цієї системи, додаткові замовлення на ротні комплекти мінометів Rak і, нарешті, – контракт на боєприпаси для Langusta. Недоліком або навіть болем залишається, безумовно, недостатня насиченість засобами розвідки та відсутність рішення щодо системи управління для РСЗВ Langusta. Також, безумовно польська артилерія, потребує високоточних боєприпасів, і, наскільки це можливо, від вітчизняної промисловості.
